Як новачки адаптуються після свого першого матчу
- Ростислав Михайлик
- 13 серп.
- Читати 5 хв
Перші матчі завжди залишаються у пам’яті гравців, адже це момент, коли мрії стикаються з реальністю змагань, хвилюванням та новим форматом гри. Ми поспілкувалися з учасниками різних ліг та дізналися, що їх найбільше здивувало під час дебюту, як вони долали хвилювання та які поради дали б новачкам.
– Було у тебе інше уявлення про пляжний волейбол до першого турніру?
Скажу так, що раніше я не сприймала пляжний волейбол два на два. Думала: та як там взагалі можна грати? Та ще й на піску. Але з кожним літом я бачила, як грають люди, борються за кожен м'яч, показують такі емоції, що ти сам радієш, коли хтось дістає цей м'яч. Мені теж захотілося спробувати. І скажу, що пляжний волейбол – це чудовий вид спорту. Коли ти перебуваєш у грі, дістаєш якийсь м'яч і сам не можеш повірити, що це вдалося, ти отримуєш справжній кайф від цього та від гри загалом.
– Чи складно було грати в парі та знайти спільну мову з напарником?
Якщо ти чи твій напарник (напарниця) морально стабільні та контролюють свої емоції, то дуже просто порозумітися. У мене були моменти, коли ми сварилися під час гри, але брали тайм-аут – 30-секундну перерву, яку кожна команда може взяти протягом сету, щоб обговорити тактику, відпочити або впоратися з проблемами. Ми сідали й говорили. Якщо хочеш виграти, треба поступитися та заспокоїтись. У мене було дуже мало проблем із напарниками, бо якщо ми хотіли перемогти, то домовлялися і поступалися один одному. Я дуже вдячна, що поруч зі мною завжди були чудові люди – як напарники, так і напарниці.
– Який момент або матч найбільше запам’ятався? Чому саме він?
Найкращий момент для мене був в Ужгороді, коли я грала з напарницею і ми настільки добре діяли на майданчику, що я отримувала задоволення від кожної гри. Ми боролися за кожен м'яч, за кожне очко. На пляжному корті в +30 без вітру, коли вже зовсім немає сил, ти все одно збираєшся і продовжуєш боротися. У якийсь момент я зрозуміла, що ми потрапили до четвірки, а потім боролися за перше місце. І ось я стою з кубком і медаллю переможця – це неймовірні відчуття.
– Що порадиш тим, хто вперше виходить на пісок? Що сама хотіла знати перед першим матчем?
Коли вперше виходите на пляжний корт, не порівнюйте гру з класичним волейболом – це зовсім інше. У пляжному волейболі ви граєте два на два, і лише ви можете підтримати свого напарника. На майданчику ви повинні бути як одне ціле, один механізм. Якщо щось іде не так, візьміть тайм-аут, заспокойтеся, підтримайте одне одного і грайте на повну. Виходьте на кожен матч так, щоб суперники розуміли – легко не буде. Показуйте результат, а не понти. Грайте гідно в кожному матчі. Одна команда, одна місія, одна ціль і сто відсотків рішучості.
– Що тебе найбільше здивувало під час першого матчу в лізі?
Це було щось нове: нестандартне поле, борти, цікавий формат, велика інтенсивність і швидкість гри, а також швидкість прийняття рішень.
– Як швидко вдалося звикнути до формату і темпу гри?
Мій стиль життя повністю пов’язаний з футболом та футзалом, тому звикнути було не важко. Буквально за перший тиждень я повністю увійшов у темп і формат гри.
– Чи легко було влитися в команду, можливо, хтось допоміг адаптуватися?
Влитися в команду не було жодних проблем, адже я вмію добре комунікувати з людьми, бути душею компанії та маю великий досвід у побудові команд – як футзальних, так і футбольних, будучи їхнім капітаном.
– Що б ти порадив гравцеві, який звик до великого поля і переходить у формат 4v4?
Насамперед варто проявляти велике бажання, характер і дисципліну. Важливо вміти слухати більш досвідчених гравців, не піддаватися емоціям і завжди догравати матч до кінця, адже навіть із рахунку 0:5 можна відігратися – це вже не раз доводилося на майданчику. Потрібно враховувати, що м’яч тут менший, відскоки інші, а борти нівелюють більшість футзальних схем. Гра відрізняється високою інтенсивністю та швидкістю, тому слід добре розминатися, щоб тіло й м’язи були розігріті та готові до навантажень. Не менш важливими є якісне відновлення та здоровий сон.
– Що найбільше здивувало протягом твого першого дня в CLA?
Найбільше здивувало, напевно, те, як сидять геймери під час матчу. Я звик сидіти з руками донизу, і мені було дуже незручно на початку. Довго звикав і, якщо чесно, досі звикаю. Ще мене вразила кількість дисциплін на локації. Я мав досвід у схожій сфері, але не бачив стільки дисциплін, які працюють одночасно. Це дві речі, які здивували мене найбільше.
– Як ти справлявся з хвилюванням під час трансляції?
Вважаю, що це нормально – хвилюватися. Але є різні види хвилювання: таке, що заважає грати, змушує нервувати, агресувати, ловити тільт і це, звісно, мінус. А є хвилювання перед матчем або під час гри, коли горять очі й є азарт – це нормально. Як я справляюся? Напевно, досвід. Не скажу, що я вже “старий” і пора на пенсію, але в цій сфері я достатньо давно, тож “негативного” хвилювання з кожним разом усе менше. Перед грою можу послухати улюблену музику, випити чай. Зазвичай не їм або їм мало, щоб почуватися легше. Коли матч починається, намагаюся відкинути всі зайві думки й сфокусуватися на грі. Як казав мій улюблений музикант Gunna: “a lot of losses taught me what really matters”.
– Чи були складності з різними форматами гри, як ти до них звик?
Оскільки я ніколи раніше не грав у режим “95-overall”, то спочатку було важко звикнути. З Ultimate Team проблем не виникло, адже раніше я багато часу проводив саме в цьому режимі. З часом адаптувався і до “95-overall”, і він мені навіть почав подобатися. Я люблю швидкий стиль гри, тож думаю, що цей формат мені підходить.
– Яка порада допомогла б впевненіше почуватися під час дебютного матчу?
Просто намагатися грати у свою гру. Мені подобається агресивний стиль і нав’язування власної манери гри. Але сильні суперники швидко звикають до твого стилю, тому доводиться щоразу щось змінювати і шукати нові рішення. На початку я б порадив не зациклюватися на помилках, ми помиляємося, щоб ставати кращими. Не варто копіювати схеми й тактики інших гравців, не розуміючи їхнього сенсу – краще будувати власну систему, яка буде комфортною саме тобі.
– Яким був твій перший матч і що запам’яталось найбільше?
Мій перший офіційний матч відбувся на обласному турнірі серед юнаків. Дуже нервував, але суперник виявився не надто складним, тому трохи заспокоївся вже після перших кількох розіграшів. Найбільше запам’яталося відчуття, коли в першій грі тремтіли руки і сильно билося серце.
– Чи вдалося відразу впоратися з хвилюванням і що допомогло?
Ні, не одразу. Перші подачі були дуже нервовими – рука тремтіла. Допомогло те, що я зосередився на грі, техніці та диханні. Також дуже підтримувала команда та тренер. Коли чуєш знайомі голоси за спиною, це додає впевненості.
– Чи було складно розподіляти сили між кількома матчами за день?
Так, особливо на перших турнірах. Хотілося викладатися на максимум у кожному матчі, а до кінця дня не залишалося сил. З досвідом навчився правильно розминатися, розтягуватися після гри і не вигорати емоційно. Це дуже важливо для збереження енергії.
– Що б ти порадив тим, хто виходить на перший стіл у своєму житті?
Не намагайся зіграти ідеально – просто грай свою гру. Зосередься на кожному розіграші окремо, не думай про рахунок чи результат. Пам’ятай, що всі колись грали свій перший матч. І головне – отримуй задоволення від процесу, адже саме любов до гри допомагає рости і перемагати.
Кожна з цих розповідей показує, що перші матчі завжди особливі. Хтось відкриває для себе новий вид спорту, хтось перебудовує гру під інший формат, а хтось долає хвилювання перед камерою чи трибунами. Усі ці шляхи об’єднує бажання грати, розвиватися та отримувати задоволення від кожного моменту на майданчику, полі чи перед екраном. Саме це робить дебют незабутнім.
Коментарі